Історія справи

Постанова ВССУ від 16.02.2024 року у справі №946/750/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 946/750/20

провадження № 61-15281св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Ізмаїльський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Живора Євген Васильович, на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року у складі судді Адамова А. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року у складі колегії суддів Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Лозко Ю. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про визнання його батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що з осені 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою:

АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3 , запис про батька якого без відома позивача було проведено за частиною першою статті 135 СК України, тобто зі слів матері дитини, в Ізмаїльському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Позивач зазначав, що хоча на момент народження дитини сторони у шлюбі не перебували, але проживали разом, він ніколи не відмовлявся від дитини та хотів, щоб у свідоцтві про народження у відомостях про батька були вписані саме його дані.

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- внести зміни до актового запису про народження № 178 від 09 лютого

2017 року, складеного Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

а саме: змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 »; по батькові дитини залишити без змін; в графі: «Відомості про батька» вказати: « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; громадянин України; місце проживання - АДРЕСА_2 ».

У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з осені 2012 року вона проживала з ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 . Зазначала, що ОСОБА_1 дійсно є батьком малолітнього ОСОБА_3 , проте від надання допомоги в утриманні сина у добровільному порядку ухиляється.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просила суд стягнути

з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі

в розмірі 6 000,00 грн щомісячно, починаючи з 22 вересня 2020 року до досягнення дитиною повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено.

Визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено внести зміни до актового запису про народження № 178 від 09 лютого 2017 року, вчиненого Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а саме: в графі «Батько» вказати

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; змінити прізвище дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 »; по батькові дитини залишити без змін.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у твердій грошовій сумі у розмірі 2 833,00 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі зустрічної позовної заяви (22 вересня 2020 року) до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Задовольняючи первісний позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 позов про встановлення батьківства визнала, а внесення змін до актового запису цивільного стану та зміна прізвища відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_3 .

Задовольняючи частково зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач за первісним позовом є працездатним, отже, спроможним сплачувати аліменти щомісячно, оскільки належне утримання дитини є його обов`язком. При цьому суд урахував, що відповідач має можливість надавати аліменти у розмірі, співмірному із його матеріальним забезпеченням, а тому аліменти визначив у розмірі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку станом на дату вирішення справи, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині вирішення питання про зміну прізвища дитини, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо задоволення позовних вимог про зміну прізвища ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », суд апеляційної інстанції вважав, що зміна прізвища дитини на прізвище його біологічного батька відповідатиме якнайкращим його інтересам, оскільки сприятиме його ідентифікації, збереженню зв`язку з рідним батьком. У той час як прізвище « ОСОБА_4 » є прізвищем першого чоловіка ОСОБА_2 , тобто не рідної людини.

При цьому суд, дотримуючись балансу інтересів сторін, урахував, що дитина від народження до літа 2019 року проживала з матір`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який брав участь у вихованні та утриманні дитини, піклувався про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток як біологічний батько, що свідчить про близькі стосунки між сином та батьком, який на момент розгляду справи позбавлений можливості особистого спілкування з дитиною

у зв`язку з перебуванням сина за кордоном.

Також апеляційним судом ураховано, що як на момент розгляду справи в суді першої інстанції, так і на момент апеляційного перегляду справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досяг віку, що дозволяє йому з достатнім рівнем розуміння висловлювати свою думку щодо спірного питання.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Живора Є. В., на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині задоволення позовних вимог щодо зміни прізвища малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 265/3172/14, від 02 серпня 2019 року у справі № 607/13952/17, від 11 листопада 2019 року

у справі № 127/23994/18, від 30 березня 2020 року у справі № 759/5739/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 365/322/17.

Висновки судів про необхідність зміни прізвища дитини є протиправними, оскільки саме по собі встановлення батьківства не є підставою для зміни прізвища дитини, а позивач у цій категорії справ повинен довести, що така зміна є необхідною та відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

Внесення змін до реєстраційних записів дитини у віці, коли вона себе ідентифікує за конкретним ім`ям та прізвищем, за якими дитину так само ідентифікують у соціальному середовищі, очевидно призведе до ускладнень у житті самої дитини, зокрема через необхідність внесення змін до низки документів. У свою чергу позивачем у цій справі не доведено необхідності зміни прізвища дитини, а судами не враховано психологічний стан малолітнього та його прив`язаність до матері.

У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів скарги, просить залишити її без задоволення,

а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.

У грудні 2023 року справа № 946/750/20 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як чоловік і дружина, в період часу з осені 2012 року до літа 2019 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а. с. 12 т. 1).

В актовому записі № 178 про народження дитини батьком зазначено ОСОБА_6 , матір`ю - ОСОБА_2 .

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України № 00023925374 від 12 вересня 2019 року відомості про батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані зі слів матері (а. с. 13 т. 1).

Згідно з випискою з історії розвитку дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданою лікарем ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_5 , дитина з народження спостерігається в дитячій лікарні. Росте і розвивається відповідно до віку. На прийом до лікаря з дитиною приходять постійно і мати, і батько (а. с. 80 т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням підстав та меж касаційного оскарження, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року та постанова Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року переглядаються лише у частині задоволених позовних вимог щодо зміни прізвища дитини.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскаржуваній частині відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

З урахуванням меж касаційного перегляду, предметом спору у цій справі є вимога ОСОБА_1 про зміну прізвища дитини ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (стаття 7 Сімейного кодексу України, далі - СК України).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (стаття 141 СК України).

Згідно із частиною першою статті 135 СК України при народженні дитини

у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Статтею 145 СК України урегульовано питання визначення прізвища дитини та зазначено, що якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до частини п`ятої статті 148 СК України у разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй

від 21 грудня 1995 року) (далі - Конвенція ООН про права дитини), зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов`язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров`ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі безпечне життя і здоровий розвиток дитини).

Кожна дитини відповідно до статті 7 Конвенції ООН про права дитини має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Статтею 8 Конвенції ООН про права дитини визначено обов`язок держави поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Якщо дитина протизаконно позбавляється частини або всіх елементів своєї індивідуальності, Держави-учасниці забезпечують їй необхідну допомогу і захист для найшвидшого відновлення її індивідуальності.

Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

При вирішенні спору щодо зміни прізвища малолітньої дитини узагальнений та формальний підхід є неприпустимим. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, дослідження різноманітних чинників, особливостей фактичних обставин справи крізь призму врахування найкращих інтересів дитини. Інтереси дитини є пріоритетними і визначальними для вирішення спору щодо зміни прізвища дітей, при цьому необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.

Судами установлено та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як чоловік

і дружина, в період часу з осені 2012 року до літа 2019 року.

Факт батьківства ОСОБА_1 щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві.

Також установлено, що з 11 червня 2019 року до 25 серпня 2019 року

ОСОБА_2 перебувала за кордоном, а дитина в цей час залишилася проживати з батьком, перебувала на його утриманні.

Таким чином, малолітній ОСОБА_3 від народження до кінця літа 2019 року проживав з матір`ю ОСОБА_2 та біологічним батьком ОСОБА_1 , який брав участь у вихованні та утриманні дитини, піклувався про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток.

На момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій дитина перебувала за кордоном зі своєю матір`ю, у зв`язку з чим позбавлена можливості особистого спілкування з батьком, разом з тим вказаний факт сам по собі не свідчить про неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 , який бажає брати участь у вихованні сина та вчиняє активні дії з метою недопущення втрати зв`язку з дитиною.

Установлено, що зміна прізвища малолітнього ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідатиме його інтересам, психологічному та гармонійному розвитку. З урахуванням того, що біологічний батько, щодо якого встановлено існування сімейних зв`язків із дитиною, з метою розвитку цих зв`язків та інтеграції батька в життя дитини, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог у частині зміни прізвища дитини. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що на момент розгляду справи (як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду) малолітній ОСОБА_3 не досяг віку, що дозволяє йому з достатнім рівнем розуміння висловлювати свою думку щодо спірного питання.

Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині позову та зазначає, що зміна прізвища не призведе до ризику порушення емоційного та сімейного балансу між батьками та дитиною,

а навпаки сприятиме меті, покладеній в основу пріоритету правовідносин «батько-син».

Доводи касаційної скарги, що різні прізвища матері та сина призведуть до труднощів у ідентифікації дитини у соціальному середовищі або сприятимуть негативним змінам у житті дитини, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені доказами відповідно до статей 77-81 ЦПК України. При цьому прізвище « ОСОБА_4 » є прізвищем першого чоловіка ОСОБА_2 , тобто особи, яка юридично не є родичем дитини, у той час як прізвище « ОСОБА_5 » належить його біологічному батьку, який відтепер матиме тісний зв`язок із сином, що охоплюється сферою «сімейного життя».

Труднощі та незручності через необхідність внесення змін до низки документів не можуть бути пріоритетними над самоідентифікацією дитини за допомогою прізвища її біологічного батька, збереження родинного зв`язку при дотриманні балансу між інтересами батьків та дітей.

Переглядаючи законність та обґрунтованість судових рішень в оскаржуваній частині, колегія суддів виходить із того, що у цьому випадку висновок про зміну прізвища малолітнього ОСОБА_3 не зумовлений одним лише фактом встановлення батьківства ОСОБА_1 , як помилково зазначено заявницею,

а зроблений при комплексному та всебічному дослідженні обставин справи,

з урахуванням того, що на перше місце ставляться якнайкращі інтереси дітей, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для ухвалення рішення, що стосується прав дитини.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 265/3172/14, від 02 серпня 2019 року у справі

№ 607/13952/17, від 11 листопада 2019 року у справі № 127/23994/18,

від 30 березня 2020 року у справі № 759/5739/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 365/322/17,з огляду на їх безпідставність, оскільки в цих справах та справі, яка переглядається, судами встановлені різні фактичні обставини.

Реалізація положень частини четвертої статті 263 ЦПК України щодо застосування висновків Верховного Суду, викладених у спірних правовідносинах, полягає у тому, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду лише у справах, у яких відносини є подібними.

Для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами

й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили

у відповідні відносини) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду

від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20)).

Загальний підхід, який підлягає використанню через методологію застосування класичного прецеденту (релевантності), вимагає застосування практики Верховного Суду через схожість фактів або юридичних висновків, і «ідеальна релевантність» може бути побудована саме на цих підставах.

Проаналізувавши наведені в касаційній скарзі постанови Верховного Суду на предмет їх подібності, колегія суддів робить висновок про відсутність підстав вважати, що судами не враховано висновків щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, оскільки у вказаних справах на підставі їх доказової бази встановлені інші фактичні обставини. Крім того, як зазначено вище, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення з урахуванням особливостей встановлених обставин конкретно взятої справи.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами та обґрунтовано спростовані. Разом із тим Верховний Суд є судом права, а не судом фактів, позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.

Дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення

в оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як в матеріальному, так і в процесуальному сенсі,

а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів в оскаржуваній частині.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, висновків судів в оскаржуваній частині не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень

не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в частині позовних вимог щодо зміни прізвища дитини - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Живора Євген Васильович, залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 лютого

2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року

в частині зміни прізвища дитини залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк